Як привчити дитину охоче ходити до школи

Практично кожен малюк, прийшовши додому після свого першого шкільного дня 1 вересня, з захопленням повідомляє, що в школі йому дуже сподобалося!
Він скрупульозно перебирає ручки-олівці в пеналі, вивчає видані прописи і книжки і з особливою ретельністю збирає портфель: адже завтра йому знову до школи! Але проходить зовсім небагато часу - і від захопленого блиску в очах не залишається і сліду, зате стає звичним щоденне ниття: "Знову ця школа ..."
Покажіть приклад
Чому ж діти не хочуть вчитися?
- По-перше, потрібно рано вставати, - починає загинати пальці десятикласниця Марина. - По-друге, абсолютно немає часу на спілкування: перерви маленькі, а на уроках - не поговориш! По-третє, постійні нерви: зараз вчительці щось стукне в голову і вона почне перевіряти домашку, яку ніхто ніколи не робив. По-четверте, часто чіпляються через зовнішній вигляд, причому знову ж під настрій. По-п'яте, оцінки в мене не дуже, і за час, що залишився до закінчення школи час я їх вже не виправлю. Так чи варто напружуватися? Та якби й варто було б - мені просто ліньки!
Психологи погоджуються: небажання рано вставати - одна з основних загальних причин невдоволення. Однак і рецепт тут досить простий: не давайте дитині до ночі сидіти перед комп'ютером і телевізором, тоді й процес пробудження буде не таким болісним! Та й особистий приклад не завадить.
- Якщо батьки самі до двох годин ночі сидять у соцмережах, вранці сплять як убиті, не чуючи дзвону будильника, та ще й постійно спізнюються на роботу, чого ж вони хочуть від своїх дітей? - Дивується психолог Марина Деркач. - Діти дивляться на нас і, свідомо чи ні, копіюють нашу поведінку. Тому батькам насамперед потрібно стати прикладом у тому, чого вони хочуть домогтися від дитини.
Невмотивовані
Друга поширена причина небажання ходити до школи - неуспішність. Але на відміну від протесту проти раннього підйому тут єдиної поради немає і бути не може. Тим не менш загальні риси у невстигаючих учнів все ж таки є.
- У більшості своїй слабкі учні мають нормальний рівень інтелектуального розвитку, але при цьому існує якась проблема, - говорить Марина Деркач. - І найбільш поширена - відсутність мотивації.
Якщо у дитини зацікавленість у пізнанні нового достатньо сильна, його звичайно характеризують як старанного й наполегливого. Однак якщо цієї зацікавленості немає, діти вчаться мляво, нестабільно, можуть пропускати заняття. У випускному класі, старанно підганяються батьками, багато з них записуються на підготовчі курси, починають займатися з репетиторами і старанно "тягнуть" оцінки. У підсумку і в школі, і в родині може скластися настільки нестерпна атмосфера, що попередні 10 шкільних років здадуться квіточками!
- І знову нерідко провина лежить на батьках, - продовжує психолог. - Якщо тато за останні 5 років не прочитав жодної книжки, йому буде дуже важко переконати дитину, що читання - захоплююче заняття. Якщо маму нічого не цікавить, крім ток-шоу і серіалів, навряд чи вона зможе мотивувати дитину на успішне навчання.

Неадекватна оцінка
Психологи застерігають батьків, які замість того, щоб підтримувати у дитини віру в свої сили і радіти найменшим проявам успіху, ставлять занадто високу планку в очікуваннях.
- Завищені вимоги, небажання вникнути в проблеми дитини призводять до зниження тієї самої мотивації, - говорить психолог. - І вже зовсім неприпустима ситуація, коли батьки переносять на дитину власні мрії, що не збулися: "Раз у мене не вийшло, ти повинен досягти цього обов'язково" Але ж дитина прийшла у це життя зовсім не для того, щоб робити те, що не вдалося батькам. У неї свій характер, свої здібності і своє життя.
Нерідко батьки, навпаки, схильні виправдовувати пофігізм дитини, а її мінімальні успіхи видають за досягнення, гідні мало не Нобелівської премії!
Будьте справедливі до своїх дітей і постарайтеся адекватно оцінювати їхні успіхи. Пам'ятайте, що і бажання опустити дитину "нижче плінтуса", і прагнення без всяких причин піднести його до небес в рівній мірі негативно позначаться на його характері, ставленні до навчання, та й взагалі ставленні до життя.

Компетентність
"Дайте право дитині самій вирішувати, чого вона хоче".
Чому першокласникові може бути некомфортно в класі? Як батьки формують негативне ставлення до навчання, навіть не підозрюючи про це? Що робити, якщо дитина заявив: математика мені не потрібна і вчити я її не буду? На ці та інші питання відповіла шкільний психолог Олена Костенко.
- Причини небажання ходити до школи дійсно дуже різноманітні, і перш за все вони залежать від віку. Якщо в молодшій школі основні проблеми криються у негаразди зі здоров'ям, неправильному режимі навчання і відпочинку, перевантаженні з гуртками, через що дитині буває складно витримати шкільний ритм, то в підлітковому віці велике значення мають відносини з однолітками, які саме в цей період виходять на перший план. При цьому тріада батьки - учні - вчителі є важливою протягом усього навчального процесу. Взаєморозуміння і довіру в ній визначають успіх дитини в школі і, відповідно, його психічне здоров'я.
- Є й інша тенденція: малюки, як правило, із задоволенням ходять до школи, однак чим старше, тим цього задоволення менше ...
- Певний переломний момент спостерігається в 5-му класі, коли діти переходять з молодшої школи в середню. У чималому ступені негативний вплив роблять дорослі (причому як вчителя, так і батьки), які буквально програмують дітей на неминучі складності: багато нових предметів і вчителів, кабінетна система, важка програма.

Тим часом дитині потрібно прямо протилежне - спокійна підтримка і мудрість батьків. Хваліть дитину більше і частіше. Несхвалення повинне бути м'яким. Виключіть з лексикону образливі слова, оцінюйте роботу, а не дитину, і вже тим більше не карайте її фізично! Порівнюйте досвід дитини з її минулим досвідом, а не з досвідом інших дітей. Не вимагайте неможливого - дитина всьому повинна навчитися. Не лякайте молодших школярів учителями, а старшокласників - перспективою непрестижною роботи. Краще розкажіть дитині цікаві історії зі свого шкільного життя і навчіть його до всього підходити з гумором і оптимізмом. А якщо Ви помітили, що його ставлення до школи раптово змінилося в гіршу сторону і Вам не вдається впоратися з цим самостійно, зверніться до шкільного психолога.

- Батькам старшокласників нерідко доводиться вислуховувати мало не ультиматуми: цей предмет мені не потрібен, не цікавий, тому вчити я його не буду! Як прийти до консенсусу в цій ситуації?

- Перш за все, нагадайте, що відмінною рисою освіченої людини є всебічний розвиток. А далі, якщо, звичайно, дитину не цікавить статус відмінника, спробуйте відпустити ситуацію. Прислухайтеся до підлітка, до його бажань і дозвольте посилено займатися саме тими предметами, які йому цікаві, навіть якщо для цього доведеться пожертвувати хорошими оцінками з іншим. Адже насправді оцінки - це другорядне. Головне, що Ви виховуєте самостійну людину, яка має право сам вирішувати, чого вона хоче.